Симптоми

Симптоми

Пієлонефрит (ПН) — неспецифічний бактеріальний запальний процес в інтерстиціальній тканині нирок з ураженням чашечковомискової системи та тубулярної зони. Це захворювання дуже поширене. На ПН хворіє щороку в середньому 0,1 % населення Землі . Це за своєю суттю збірне поняття, що об’єднує різні за етіологією, патогенезом, клінікою і прогнозом патологічні стани.

Розрізняють гостру і хронічну форми, що виникають первинно чи вторинно, з одно чи двобічною локалізацією. У нефрологічній практиці основний контингент хворих особи, які страждають на хронічний ПН. На цю форму ПН хворіють головним чином жінки, нерідко з дитинства.

Етіологія. ПН — інфекційний процес у нирках, який може спричинюватися будьяким збудником. Але основну етіологічну роль відіграє мікрофлора кишечнику. Кишкова паличка ініціює у 80 % випадків запального процесу в нирках і сечових шляхах. Менше значення мають інші представники цієї групи (протей, клебсієла). Досить часто ПН спричинюють асоціації збудників.

Патогенез. У переважній більшості випадків бактерії потрапляють у сечові шляхи ретроградно, через сечовипускний канал (у жінок для цього більш сприятливі умови, тому що уретра ширша і коротша). Збудники мають властивість прилипати до уроепітелію (феномен адгезії), пригнічувати перистальтику сечоводів і просуватися в них проти течії сечі . Спочатку запальний процес виникає в епітелії мисок, потім розповсюджується на структури нирок. Розвиткові захворювання сприяють сечокам’яна хвороба, цукровий діабет, стриктури й аномалії сечовивідних шляхів, нефроптоз, аденома передміхурової залози, рефлюкс сечоводів. Негативний вплив має лікування глюкокортикостероїдними препаратами, а також застосування гормональних контрацептивних засобів.

Морфологічні зміни проявляються у вигляді інфільтрації міжканальцевих просторів мозкового прошарку внаслідок скупчення лейкоцитів. Значно уражуються канальці: дистрофія епітелію, наявність лейкоцитарних циліндрів, атрофія і спустошення в пізніх стадіях хвороби. Гіперплазія інтими ниркових артеріол із подальшим розвитком склерозуючих процесів.

Клінічні прояви вирізняються різноманітністю і великою динамічністю. Вираженість симптоматології залежить від ступеня активності запального процесу, глибини функціональних порушень, індивідуальних особливостей збудника. Загальні ознаки захворювання: підвищення температури, озноб, слабість, стомлюваність, зниження апетиту, нудота, схуднення. Приблизно у половини хворих підвищується АТ. Можливі болі у поперековій ділянці (іноді за типом ниркової кольки), порушення сечовиділення (частіше поліурія — добовий діурез сягає 3 л і більше), сечовипускання (дизурія). Лабораторні ознаки хвороби найбільш чітко виявляються при її загостренні й проявляються лейкоцитурією, бактеріурією, зниженням відносної густини сечі . У частини хворих — протеїнурія, гематурія. Спостерігається підвищення ШОЕ. Розвивається анемія нормохромного типу.

ПН може перебігати в окремих випадках повністю безсимптомно і виявлятися у період хронічної ниркової недостатності .

Діагностика ПН грунтується на даних клінічної симптоматики, результатах лабораторно-інструментальних досліджень. Останні критерії особливо цінні при латентному перебігу хвороби. З цією метою проводять засівання сечі для визначення мікробного числа. Результат є достовірним, якщо на 1 мл сечі припадає не менше 50 тис. однакових бактерій. Про лейкоцитурію роблять висновок за показниками проб Нечипоренка (норма — наявність лейкоцитів до 4000 в 1 мл) чи Амбурже (норма — кількість лейкоцитів до 2000 за 1 хв). Спостерігається раннє порушення канальцевих функцій (зниження концентраційної здатності нирок, осмолярності сечі тощо, що виявляється за допомогою проби Зимницького).

При інструментальній діагностиці використовують методи ультразвукового сканування й екскреторної урографії. Перший з них сьогодні широко застосовується. При ПН спостерігаються спазми чашечок, які змінюються атонією. У подальшому відбуваються розширення чашечковомискової системи (ЧМС), деформація чашечок. Ренальнокортикальний індекс (відношення довжини ЧМС до довжини нирки) підвищується (норма до 0,4). Аналіз радіонуклідних ренограм свідчить про асиметричне зниження секреції та екскреції препарату.

Диференціальну діагностику проводять із гломерулонефритом, інтерстиціальним нефритом, гіпертонічною хворобою.

Лікування здійснюють двома етапами: ліквідація загострення і запобігання рецидиву. Успіх терапії значною мірою залежить від стану уродинаміки. У разі необхідності її обов’язково відновлюють. Дуже важливим є також ідентифікація збудника і визначення його чутливості до основних антибактеріальних засобів. Лікування хворих з активними проявами хвороби триває у середньому близько двох місяців, його проводять за безперервнопереривчастим принципом. Хворий протягом зазначеного терміну вживає антибактеріальні засоби, але через кожні 7-12 днів препарати замінюють з урахуванням їх переносимості. За наявності сильної інтоксикації першими призначають антибіотики відповідно до виду збудника: напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, карбеніцилін), цефалоспорини усіх поколінь, фторхінолони, аміноглікозиди (за відсутністю ХНН) та ін. Потім застосовують нітрофурани (фурадонін), сульфаніламіди (бісептол, бактрим тощо), після цього послідовно призначають нітроксолін (5НОК), оксолінову кислоту (грамурин), налідиксову кислоту (невіграмон), піпемідову кислоту (палін) та ін. Про настання ремісії свідчать ліквідація запального стану, відсутність бактеріурії та лейкоцитурії. Протирецидивна терапія полягає у тривалому (багатомісячному) вживанні різноманітних лікарських засобів. Протягом 1го тиж місяця слід приймати один із антибактеріальних препаратів, наступні 2 тиж рослинні антисептики (урофлюкс, канефрон та ін.), 4й тиж — клюковий морс, відвар шипшини, вітамінні комплекси. Після завершення протирецидивної терапії здійснюють повне обстеження хворого для виршення питання про необхідність чергового проведення активної антибактеріальної терапії. Для покращання мікроциркуляції у нирках призначають антиагреганти (курантил, трентал, аспірин), за наявності артеріальної гіпертензії — гіпотензивні засоби.



Источник: www.eurolab.ua


Добавить комментарий